чавунний

ЧАВУ́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до чаву́н 1.

Нижня циліндрична частина доменної печі називається горном. Біля дна горна є отвір для випуску готового чавуну – чавунна льотка (з навч. літ.);

Поширеним промисловим способом добування аніліну є відновлення нітробензолу металами, наприклад, залізом (чавунними стружками), у кислому середовищі (з наук. літ.);

Чавунний брухт;

// Зроблений, вилитий із чавуну.

Ззаду на могилу провадять дерев'яні східці, а на могилі в чавунній посрібленій огорожі здіймається хороший чавунний хрест (М. Коцюбинський);

Тяжко ревнули широкими горлами чавунні гармати. Димом затягло все поле (О. Довженко);

Добіг до сільради, налетів на стовпа з чавунною рейкою, з важким молотом – билом: скликать на пожежу людей (А. Дімаров).

2. перен. Міцний, дужий.

Він обіперся на чавунне плече Піддубного і твердо пішов до дверей (В. Собко);

// перен. Важкий, як чавун.

Кожний її рух наллятий чавунною вагою, страшна втома повисла на її руках (О. Донченко);

* Образно. Він глянув на Марину, і в очах його відбилося таке важке чавунне страждання, таке горе, що дівчина не витримала і, вимовляючи якісь незрозумілі, уривчасті слова, кинулася йому на шию (В. Собко);

Чавуним кроком бою напружились віки (В. Сосюра);

Бачив тільки обличчя: молоде, вродливе, з червоними од безсоння очима. І кулаки. Важкі чавунні кулачиська з блискучою, аж відполірованою, шкірою на кісточках (А. Дімаров).

3. перен. Кольору чавуну (у 1 знач.); темно-сірий, чорний.

Темним хмелем стукнула в голову лють. Він потьмарився, став з мідного чавунним (З. Тулуб);

Очі в нього були якогось дивного, чавунного кольору, хитрі, розумні, глибокі очі, повні твердості й сили, розіскрені радісним чоловічим посміхом (П. Загребельний);

* У порівн. Пішов [Гриша] топтати таврійські степи своїми чорними, мовби чавунними ногами (О. Гончар).