чагарник
ЧАГАРНИ́К, а́, ч., ЧАГАРНИКИ́, і́в, мн. Зарості багаторічних дерев’янистих кущових рослин.
Гнат не постеріг, коли дійшов до лісу. Починався чагарник з кущами ліщини, а за ним, мов стіна, стояв густий грабовий ліс (Коцюб., І, 1955, 35);
По дну міжгір’я, між тисячотонними камінними надовбнями, крізь колючий чагарник продиралися бійці (Гончар, III, 1959, 104);
Через березняк та ялиновий чагарник тихою ступою чвалала руда конячка (Довж., І, 1958, 463);
Вся гора понад Дніпром вкрита була високим лісом і густими чагарниками (Стор., І, 1957, 238);
В яру ще гойдався вранішній туман, ховаючись від сонця серед густих чагарників (Кучер, Трудна любов, 1960, 87).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чагарник — (густі зарості кущів) чагар, мн. кущі, поріст. Словник синонімів Полюги
- чагарник — Кущі, зарість, чагарець, чагарники, п! ГУЩАВИНА Словник синонімів Караванського
- чагарник — див. хмиз Словник синонімів Вусика
- чагарник — [чагарник] -ниеку, м. (на) -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
- чагарник — ЧАГАРНИ́К, у, ч., ЧАГАРНИКИ,́ і́в, мн. Зарості багаторічних дерев'янистих кущових рослин; поріст. Гнат не постеріг, коли дійшов до лісу. Починався чагарник з кущами ліщини, а за ним, мов стіна, стояв густий грабовий ліс (М. Словник української мови у 20 томах
- чагарник — чагарни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- чагарник — -а, ч., чагарники, -ів, мн. Зарості багаторічних дерев'янистих кущових рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чагарник — ЧАГАРНИ́К (густі зарості дерев'янистих кущових рослин), ЧАГАРНИКИ́, ЧАГАРІ́, ЧАГА́Р, КУЩІ́, ПО́РІСТЬ, ПО́РІСТ (молодий або низькорослий ліс). Крізь колючий чагарник продиралися бійці (О. Словник синонімів української мови
- чагарник — Чагарни́к, -ку́, в -ку́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чагарник — Чагарник, -ку м. = чагарь. Кругом його (каміння) ріс густий чагарник. Стор. МПр. 42. Словник української мови Грінченка