чалитися

ЧА́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок.

1. Наближаючись, прикріплюватися чалом.

2. перен., розм. Підкрадатися до чого-небудь, націлюватися на щось.

Дивлюсь. Коли воно-Петро, парубійка Омельків, лізе-лізе у садок у Симонів.. Переліз і чалиться… Куди ж це він? (Тесл., З книги життя, 1949, 59).

3. перен., розм. Схилятися до якогось гурту чи товариства, водити компанію з ким-небудь.

Хто їх зна, як вони живуть собі.. і що вони собі роблять на бесідах. Я до них не чалюсь (Сл. Гр.);

Дениса хлопці побили за те, що він до них не чалиться (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чалитися — див. дружити Словник синонімів Вусика
  2. чалитися — ЧА́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок. 1. Наближаючись, прикріплюватися чалом. 2. перен., розм. Підкрадатися до чого-небудь, націлювати на щось. Дивлюсь. Коли воно – Петро, парубійка Омельків, лізе-лізе у садок у Симонів .. Переліз і чалиться... Куди ж це він?... Словник української мови у 20 томах
  3. чалитися — ча́литися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. чалитися — (-люся, -лишся) недок.; крим. Притягатися до судової відповідальности; перебувати у місцях позбавлення волі. БСРЖ, 664; СЖЗ, 111; ЯБМ, 2, 520. Словник жарґонної лексики української мови
  5. чалитися — -люся, -лишся, недок. 1》 Наближаючись, прикріплюватися чалом. 2》 перен., розм. Підкрадатися до чого-небудь, націлюватися на щось. 3》 перен., розм. Схилятися до якогось гурту чи товариства, водити компанію з ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чалитися — КРА́СТИСЯ (непомітно йти, пробиратися кудись, підходити до когось, чогось), СКРАДА́ТИСЯ, ПІДКРАДА́ТИСЯ, ПІДБИРА́ТИСЯ, ЗАКРАДА́ТИСЯ розм.; ЧА́ЛИТИСЯ розм. (націлюючись на щось). — Док.: підкра́стися, закра́стися. Словник синонімів української мови
  7. чалитися — Чалитися, -люся, -лишся гл. Вости компанію, водиться. Хто їх зна, як вони живуть собі, ті шалопути і що вони собі роблять на бесідах. Я до них не чалюсь. Павлогр. у. Дениса хлопці побили за те, що він до них не чалиться. Сквир. у. Словник української мови Грінченка