чека
ЧЕКА́¹, и́, ж. Стержень, який вставляють у спеціальний отвір на кінцях осей, болтів і т. ін. для закріплення на них коліс гайок тощо;
// спец. Однобічний клин з невеликим кутом загострення, що використовується при сполученні деталей машин, які часто розбирають або підтягують;
// Деталь, що закріплює детонатор ручної гранати, запобігаючи несвоєчасному вибуху.
Василь ще мить потримав у руці гранату без застережної чеки, а потім жбурнув її (Автом., Так народж. зорі, 1960, 216);
Ось уже півроку жив [Ярослав] однією великою думкою, вона важніла загрозливо, як граната із висмикнутою чекою (Мушк., День.., 1967, 5).
ЧЕКА́², невідм., ж. Скорочена назва Надзвичайної комісії для боротьби з контрреволюцією, саботажем і спекуляцією, яка існувала в перші роки Радянської влади; ЧК.
Воєнком глянув на нього, примружив очі, і на скронях заграли пучки променів. — У чека, думаю, вам нічого йти (Стельмах, II, 1962, 161).
Значення в інших словниках
- чека — Заколесник Словник чужослів Павло Штепа
- чека — ЧЕКА́¹, и́, ж. Стержень, який вставляють у спеціальний отвір на кінцях осей, болтів і т. ін. для закріплення на них коліс, гайок тощо; // спец. Словник української мови у 20 томах
- чека — чека́ 1 іменник жіночого роду стрижень * Але: дві, три, чотири чеки́ чека́ 2 іменник жіночого роду каральний орган — 1917-1922 рр. іст. Орфографічний словник української мови
- чека — -и, ж. Стержень, якого вставляють у спеціальний отвір на кінцях осей, болтів і т. ін. для закріплення на них коліс, гайок тощо. || спец. Великий тлумачний словник сучасної мови