чека

ЧЕКА́¹, и́, ж.

Стержень, який вставляють у спеціальний отвір на кінцях осей, болтів і т. ін. для закріплення на них коліс, гайок тощо;

// спец. Однобічний клин із невеликим кутом загострення, що використовується при сполученні деталей машин, які часто розбирають або підтягують.;

// Деталь, що закріплює детонатор ручної гранати, запобігаючи несвоєчасному вибуху.

Василь ще мить потримав у руці гранату без застережної чеки, а потім жбурнув її (П. Автомонов);

Ось уже півроку жив [Ярослав] однією великою думкою, вона важніла загрозливо, як граната із висмикнутою чекою (Ю. Мушкетик).

ЧЕКА́², невідм., ж., іст.

Скорочена назва Надзвичайної комісії для боротьби з контрреволюцією, саботажем і спекуляцією, яка існувала в перші роки Радянської влади; ЧК.

Воєнком глянув на нього, примружив очі, і на скронях заграли пучки променів. – У чека, думаю, вам нічого йти (М. Стельмах).