челядницький
ЧЕЛЯ́ДНИЦЬКИЙ, а, е, іст.
1. Прикм. до челя́дник.
І треба ж було Наталці піти на челядницькі ігрища, влаштовані на зелені свята для панства (Добр., Очак. розмир, 1965, 24).
2. у знач. ім. челя́дницька, кої, ж. Те саме, що челя́дня.
Крім хати під гонтом, в якій жила родина господаря, в другому кінці двору тяглася довга землянка. Це була челядницька (Панч, Гомон. Україна, 1954, 222);
— Зайди в челядницьку, старче, та скажи, щоб дали тобі попоїсти (Бурл., О. Вересай, 1959, 99).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- челядницький — ЧЕЛЯ́ДНИЦЬКИЙ, а, е, іст. 1. Прикм. до челя́дник. І треба ж було Наталці піти на челядницькі ігрища, влаштовані на зелені свята для панства (С. Добровольський). 2. у знач. ім. челя́дницька, кої, ж. Те саме, що челя́дня. Словник української мови у 20 томах
- челядницький — челя́дницький прикметник іст. Орфографічний словник української мови
- челядницький — -а, -е, іст. Прикм. до челядник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- челядницький — Челя́дницький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- челядницький — Челядницький, -а, -е Принадлежащій, свойственный слугѣ, работнику. Словник української мови Грінченка