чепурити
ЧЕПУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., перех. і без додатка.
1. Наводити порядок де-небудь, прибирати, прикрашати щось.
Дівчата прибирали подвір’я.., чепурили призьбу, мили вікна (Шиян, Баланда, 1957, 82);
Орися більше поралася в хаті: примазувала, чепурила, чистила, полоскала (Тют., Вир, 1964, 263).
2. Надавати собі чи кому-небудь акуратного зовнішнього вигляду, чистити що-небудь, прикрашати когось.
За селом людей чепурять, одягають і надають їм потрібного вигляду (Ю. Янов., V, 1959, 132);
Доки Павловський колупається в моторі, протираючи свічки, ми теж чепуримо себе, зчищаємо з ніг багнюку (Гончар, Маша.., 1959, 31);
Федір вдоволено прослідкував, як гава винесла капелюха на верхівку клена, почепила поміж гіллям і заходилася чепурити об нього дзьоба (Логв., Давні рани, 1961, 147).
Значення в інших словниках
- чепурити — Прикрашати, прибирати, (себе) причепурювати, ви-, опоряджати, (пір'я) (- птахів) чистити Словник синонімів Караванського
- чепурити — ЧЕПУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., кого, що і без прям. дод. 1. Наводити порядок де-небудь, прибирати, прикрашати щось. Дівчата прибирали подвір'я.., чепурили призьбу, мили вікна (А. Словник української мови у 20 томах
- чепурити — чепури́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- чепурити — -рю, -риш, недок., перех. і без додатка. 1》 Наводити порядок де-небудь, прибирати, прикрашати щось. 2》 Надавати собі чи кому-небудь акуратного зовнішнього вигляду, чистити що-небудь, прикрашати когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чепурити — ПОПРАВЛЯ́ТИ (приводити в порядок, у належний вигляд), ПІДПРАВЛЯ́ТИ, ОПОРЯДЖА́ТИ (ОПОРЯ́ДЖУВАТИ), ОПРАВЛЯ́ТИ, ЧЕПУРИ́ТИ, ПРИЧЕПУ́РЮВАТИ (перев. на собі — одяг, зачіску тощо); ПІДБИВА́ТИ (зачіску, вуса). — Док. Словник синонімів української мови
- чепурити — Чепури́ти, -рю́, -ри́ш гл. Прихорашивать. Словник української мови Грінченка