черва
ЧЕ́РВА, и, ж., карт. Те саме, що чи́рва.
ЧЕРВА́, и́, ж., збірн., розм. Черви.
Незабаром клумби й грядки, які доглядала Зіна, почали занепадати, на них з’явилися бур’яни, туди поналазила якась черва і стала точити ніжні пелюстки (Ів., Вел. очі, 1956, 83);
*У порівн. Сумні думки, як черва, копошилися в голові Когута, не давали спати (Цюпа, Назустріч.., 1958, 405);
Червою заворушилася армія, діставши наказ повернути під захист замка (Ле, Наливайко, 1957, 54);
// Личинки комах, схожі на червів.
Дерево в корі швидко пропадає: черва його точить (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 40);
Омелян, мов ошпарений, зіскочив з стільця, на щоках поширшали сірі, наче осині соти, віспини.. "Отак в сотах буває неждано ворухнеться молода черва",— чомусь подумав Роман (Стельмах, I, 1962, 122).
Значення в інших словниках
- черва — Черва і чирва (наголос на першому складі) – масть гральної карти, позначувана червоним кольором. А черва (наголос на останньому складі) – черв’ячки, личинки. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- черва — зб. див. ЧЕРВ'ЯК Словник синонімів Караванського
- черва — ЧЕ́РВА див. чи́рва. ЧЕРВА́, и́, ж., збірн., розм. Черви. Незабаром клумби й грядки, які доглядала Зіна, почали занепадати, на них з'явилися бур'яни, туди поналазила якась черва і стала точити ніжні пелюстки (О. Іваненко); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
- черва — че́рва іменник жіночого роду масть карти черва́ іменник жіночого роду черв'яки, личинки розм. Орфографічний словник української мови
- черва — I ч`ерва-и, ж., карт. Те саме, що чирва. II черв`а-и, ж., збірн., розм. Черви. || Личинки комах, схожі на червів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- черва — Черва́, -ви́, -ві́ (збірне) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- черва — Черва, -ви ж. соб. 1) Черви. Одколи як тепло вже стало, а гусені нема, черви зовсім так мало. Греб. 365. 2) Личинки пчелъ. 3) Мозговые глисты у овець. Словник української мови Грінченка