1. Словник української мови в 11 томах

чересло

ЧЕРЕСЛО́, а́, с., с.г. Вертикальний ніж у плузі, який міститься перед лемешем.

— А чом ви, хлопці, не орете? — Та, дядьку, свято! — Яке свято? — Чересло й леміш знято! (Укр.. присл.., 1963, 404);

Та гей, бики! Чого ж ви стали? Чи поле страшно заросло? Чи лемеша іржа поїла? Чи затупилось чересло? (Рудан., Вибр., 1937, 42);

Коні натягли посторонки, ступнули. Чересло заглибилося, леміш одвернув аж синю од чорноти скибу (Рудь, Боривітер, 1969, 217);

*Образно. На місяць набігла прозора хмарка, він розрізав її своїм череслом і ще ясніше замерехтів у тополях (Стельмах, І, 1962, 645).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чересло — ЧЕРЕСЛО́, а́, с., с. г. Вертикальний ніж у плузі, який міститься перед лемешем. – А чом ви, хлопці, не орете? – Та, дядьку, свято! – Яке свято? – Чересло й леміш знято! (прислів'я); Та гей, бики! Чого ж ви стали? Чи поле страшно заросло?... Словник української мови у 20 томах
  2. чересло — чересло́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. чересло — -а, с., с. г. Вертикальний ніж у плузі, який міститься перед лемешем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чересло — Чересло́, -ла́, -лу́; -ре́сла, чере́сел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. чересло — Чересло́, -ла с. 1) Въ плугѣ: ножъ, рѣзецъ. Чуб. VII. 398. 2) мн. чресла. Я тебе (ураз) вишіптую, я тебе з крижів і чересел вибіраю. Мил. М. 84. Словник української мови Грінченка