честолюбство
ЧЕСТОЛЮ́БСТВО, а, с. Прагнення до слави, почестей, домагання високих постів.
Честолюбство та гординя гризли йому серце, як іржа залізо (Н.-Лев., III, 1956, 368);
— Ех, Тарасе, Тарасе,— розчулився враз Семен Михайлович.— І понесло ж тебе у ту Ковалівку. Чи колектив тобі наш набрид, чи почуття честолюбства тебе заїло? (Збан., Малин. дзвін, 1958, 28).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- честолюбство — ЧЕСТОЛЮ́БСТВО, а, с. Прагнення до слави, почестей, домагання високих постів. Честолюбство та гординя гризли йому серце, як іржа залізо (І. Нечуй-Левицький); – Ех, Тарасе, Тарасе, – розчулився враз Семен Михайлович. – І понесло ж тебе у ту Ковалівку. Словник української мови у 20 томах
- честолюбство — честолю́бство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- честолюбство — -а, с. Прагнення до слави, почестей, домагання високих постів. Великий тлумачний словник сучасної мови