честолюбство

ЧЕСТОЛЮ́БСТВО, а, с.

Прагнення до слави, почестей, домагання високих постів.

Честолюбство та гординя гризли йому серце, як іржа залізо (І. Нечуй-Левицький);

– Ех, Тарасе, Тарасе, – розчулився враз Семен Михайлович. – І понесло ж тебе у ту Ковалівку. Чи колектив тобі наш набрид, чи почуття честолюбства тебе заїло? (Ю. Збанацький);

Як і кожен, віддавши на певну працю всю енергію, Славенко ставився дуже ревно до її наслідків, уважаючи їх за своєрідну духовну власність. І це була йому не справа честолюбства, а справа честі (В. Підмогильний);

Паризький молох невтоленного честолюбства пожирав легіони наївних провінціалів, що приміряли на себе лаври геніїв (М. Слабошпицький).