честь

ЧЕСТЬ, і, ор. ю, ж.

1. Сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській і особистій поведінці.

Нехай же ми раби, невільники продажні, Без сорому, без честі, – хай же й так! А хто ж були ті вояки одважні, Що їх зібрав під прапор свій Спартак?.. (Леся Українка);

// Громадська, станова, професійна і т. ін. гідність людини.

Став Степан серед хати і, трясучи кулаком у повітрі, крикнув: – Ой не попадайся мені більше, падлюче кодло! Я за дворянську честь гірко помщаюся!.. (Г. Хоткевич);

Люлька в козака служила не тільки знаряддям для курення, а була предметом гордості та навіть символом козацької честі (О. Воропай);

Сашко трусонув Івана за плече. – Слухай, ти! Та ти ж честь усієї бригади ставиш під удар! (А. Головко);

Він знав: прапор – символ солдатської честі! (І. Нехода);

Інтереси роти, честь роти стали його особистими інтересами (О. Гончар);

// Добра, не заплямована репутація, авторитет людини; чесне ім'я людини.

[Перун:] Пане начальнику! Чуєте, вона образила вашу честь! Зараз кажіть взяти її під арешт! (І. Франко);

// Невинність, цнотливість (про дівчат, жінок).

Все чекає великого Юрія. Як молода дотримує честі до вінця, так все доокола, вся природа чекала приїзду кінного лицаря (Г. Хоткевич);

Олена на ті посиденьки не ходила, щоб, не дай боже, не прописав хто Оксенові в письмі, що вона тут без нього розгулює та гайнує свою жіночу честь (Григорій Тютюнник).

2. Повага, пошана, визнання кого-, чого-небудь.

Писар в дверях переглянувся з писаршею і прищулив одно око: дивись, мов, яка нам честь! (І. Нечуй-Левицький);

І честь в селі була його словам: добро громадське вище свого клав він (І. Франко);

– Спасибі, товариство, за честь, що виявили ви моєму синові Остапу (О. Довженко);

Вутанька й сама не сподівалась такої честі. З криничан на губернський з'їзд Рад потрапило їх лише двоє: вона та Нестір Цимбал (О. Гончар);

// Знак уваги, пошани, виявлений кому-небудь.

Поховали сини Кайдаша з великою честю, просили священика занести батька в церкву (І. Нечуй-Левицький);

Колись-то Мужика Лисиця попитала: – Скажи, будь-ласкав, куме мій, За що це честь така ось шкапі цій! (Л. Глібов).

3. Те, що дає право на шану, повагу, визнання.

– Почнемо! Почнемо! – заметушився дідусь. Йому, як найстарішому в оселищі, припала честь розпочати свято обжинок (А. Хижняк);

– Малаєць – наш хазяїн – був природжений моряк. В тих краях морем здебільшого ходять малайці, а яванці не сперечаються з ними за цю честь (Ю. Яновський).

4. у знач. пред. або прикладки. Те, що є характеристикою величі, гордості визнання кого- або чого-небудь.

[Пашкевич:] Чернишевський – великий демократ, “справжня честь Росії” (О. Довженко);

[Омелько:] Слухайте ж сюди, панове товариство! .. Хазяйку на вечорницях поважать і шанувать, як матір, з дівчатами обіходитись з повагою; та не забувать, братця, що чесна дівчина – то є краса і честь усього села (М. Кропивницький);

Звання письменника – висока честь, але воно покладає на носія його і великі обов'язки (М. Рильський).

Берегти́ (оберіга́ти, борони́ти) честь див. берегти́;

Віддава́ти / відда́ти честь див. віддава́ти;

Зачіпа́ти / зачепи́ти честь (гі́дність, самолю́бство) див. зачіпа́ти;

По́ле че́сті див. по́ле;

Суд че́сті див. суд;

Уйма́ти че́сті див. уйма́ти;

Ціно́ю життя́ (кро́ві, че́сті, ща́стя і т. ін.) див. ціна́;

(1) Честь і сла́ва (хвала́, ша́на) кому, чому, уроч. – заклик віддати належне гідності й досягненням кого-, чого-небудь.

Честь і хвала невмирущому таланові і довічна йому слава! (Панас Мирний);

Честь і шана всім трудящим В кузні, шахті чи з серпом; Хай для нас життя їх кращим Буде прикладом – зразком! (П. Грабовський).

◇ Бага́то (забага́то) че́сті див. бага́то;

Без ві́ри і че́сті <�Без че́сті і ві́ри> див. ві́ра¹;

(2) Випада́є / ви́пала [висо́ка (вели́ка)] честь кому, чому, перев. з інфін. – хто-небудь виявився гідним виконувати, здійснювати і т. ін. щось відповідальне, почесне, дуже важливе.

Надія сім'ї – Улас. Як не є, найстарший, йому і випадає честь допомогти батькам (Григорій Тютюнник);

Шеф викликав нас [футболістів] до контори й .. товкмачив, яка нам, мовляв, випала честь і як ми повинні пишатися (Ю. Яновський);

Висока честь зробити записи пісні про Кармалюка випала на долю М. Костомарова. Здійснення цього запису всього через дев'ять років після вбивства панами та їх посібниками народного месника є дуже знаменним фактом (із журн.);

Втра́тити (розгуби́ти) сумлі́ння (со́вість) [й честь] див. утрача́ти;

Дава́ти / да́ти сло́во че́сті див. дава́ти;

(3) З че́стю, перев. зі сл. ви́конати, ви́тримати, здійсни́ти і под. – як належить, як слід або достойно.

– Ми до фінішу вчасно прийшли. З честю виконали, товариство, завдання, що на себе взяли (В. Сосюра);

З честю витримати іспит війни поклявся в душі кожен, слухаючи Федорова (М. Шеремет);

Кла́сти / покла́сти на собі́ честь див. кла́сти;

(4) Ма́ти за честь (д) див. ма́ти²; Ма́ти честь (ща́стя) див. ма́ти²;

Ма́ю честь див. ма́ти²;

(5) На (в) честь чию, кого, чого – для вираження поваги, пошани кому-, чому-небудь, для підтвердження визнання когось, чогось і т. ін.

Академія художеств дає сьогодні обід на честь Карла Брюллова, який нарешті повернувся з-за кордону (О. Іваненко);

Вечірка на честь приїзду гостя почалася (Ю. Яновський);

– Хрестили його у нашій церкві, назвали в дідову честь теж Петром (М. Стельмах);

Нема́є (нема́) ні со́рому (ні че́сті), ні со́вісті (ні сумлі́ння) див. нема́;

Не мати ні со́рому (че́сті), ні со́вісті; Не мати ні со́рому (че́сті), ні сумлі́ння див. ма́ти²;

Пора́ і честь (со́вість) зна́ти див. пора́;

Роби́ти / зроби́ти честь див. роби́ти;

Розмі́нювати / розміня́ти честь на п'ятаки́ див. розмі́нювати;

Сло́во че́сті (заст. го́нору) див. сло́во;

Спра́ва че́сті див. спра́ва¹;

Удосто́юватися / удосто́їтися че́сті див. удосто́юватися;

(6) Честь мунди́ра – гідність особи як представника певної організації, посади і т. ін.

Не повезло йому .. або прокрався, чи ще що трапилося, ну, під суд не віддають, бо честь мундира бережуть, – треба йти з полку (Г. Хоткевич);

Турбай зрізав кожну лозину, хоч хлопець, видно, стараючись підтримати честь мундира свого голови, вибрав для полковника найдебеліший сухостій (М. Руденко);

(7) Честь че́стю – як і повинно бути, як і належить.

– Я їй [матері] адресу написав. Усе честь честю... Обов'язково приїде! (Є. Кравченко);

Завод закрили. Документи наші одправили в Бульварний район поліції. Звідтіля нам оддавали честь честю забрані документи (Нар. опов.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. честь — (людська) гідність, самоповага, (дівоча) невинність, незайманість, цнотливість, (хто) П. слава, гордість <н. честь нашої науки>, ФР. знак поваги <�пошани>, шана, пошана, шаноба <н. віддати честь>, чесне ім'я, репутація, авторитет <н. зганьбити честь>, п! СУМЛІННЯ Словник синонімів Караванського
  2. честь — Пошана, шана, шаноба Словник синонімів Вусика
  3. честь — [чес'т'] -т'і, ор. -т'у Орфоепічний словник української мови
  4. честь — честь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. честь — честь форма привітання та прощання; привіт (м, ср, ст)|| = віват Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. честь — Поставив честь. Поставив могорич. Дав випити якогось напитку. Яка честь, така й подяка. Як ми до людей відносимося, так і люди до нас. Який гість, така йому й честь. Якщо добрий гість, то його й добре приймають, а поганого — ні. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. честь — вигук., мол. Дружнє привітання. ПСУМС, 77. Словник жарґонної лексики української мови
  8. честь — -і, ж. 1》 Сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській та особистій поведінці. || Громадська, станова, професійна і т. ін. гідність людини. Офіцерська честь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. честь — бага́то (забага́то) че́сті для кого, кому, перев. ірон. Хто-небудь не гідний кого-, чого-небудь. Багато честі для мене зватись правою рукою дядька, добре було б, якби мене можна було назвати пальцем на його руці (Леся Українка)... Фразеологічний словник української мови
  10. честь — ЧЕСТЬ — категорія етики, що разом з категорією гідності розкриває історичні форми відношення людини до себе самої і відношення до неї з боку суспільства. Філософський енциклопедичний словник
  11. честь — НЕВИ́ННІСТЬ (стан людини, що не жила статевим життям), ЦНО́ТА, ЦНОТЛИ́ВІСТЬ, НЕЗА́ЙМАНІСТЬ, ЧЕСТЬ, ЧЕСНО́ТА, ДІВО́ЦТВО розм., НЕПОРО́ЧНІСТЬ заст., поет. Незборима його цнота принаджувала до парубка цю бувалу в бувальцях вісімнадцятилітню молодичку (О. Словник синонімів української мови
  12. честь — Честь, че́сти, че́сті, че́стю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. честь — ЧЕСТЬ, і, ж. 1. Сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській і особистій поведінці. Якщо член або кандидат у члени ЦК КПРС заплямував свою честь і гідність... Словник української мови в 11 томах
  14. честь — Честь, -ти ж. Честь. Честь Богу, хвала, а вам на здоров'я. Ном. № 10008. я б і сказав тобі, та честь на собі́ кладу. Я не хочу тебѣ этого сказать изъ уваженія къ самому себѣ. Ном. № 3582. Словник української мови Грінченка