1. Великий тлумачний словник сучасної мови

честь

-і, ж.

1》 Сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській та особистій поведінці.

|| Громадська, станова, професійна і т. ін. гідність людини. Офіцерська честь.

|| Добра, незаплямована репутація, авторитет людини, її чесне ім'я.

|| Невинність, цнотливість (про жінок).

Слово честі — словесна формула для запевнення в істинності, правдивості сказаного.

Честь честю у знач. присл. — як і належить; гідно, чесно.

2》 Повага, пошана, визнання кого-, чого-небудь.

|| Знак уваги, пошани, виявлений кому-небудь. Віддавати честь.

Багато честі кому, для кого перев. ірон. — не вартий хто-небудь уваги, високої оцінки тощо.

На (в) честь чию, кого, чого і заст. кому, чому — що-небудь робити, створювати і т. ін. на знак поваги, пошани, на пам'ять про когось або щось.

3》 Те, що дає право на шану, повагу, визнання.

Маю честь; Честь маю, заст. — а) шаноблива форма звертання із знач.: удостоїтися чого-небудь; б) шаноблива форма прощання з ким-небудь.

4》 у знач. присудк. сл. або прикладки. Той, хто (те, що) є характеристикою величі, гордості якого-небудь місця, середовища тощо.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. честь — (людська) гідність, самоповага, (дівоча) невинність, незайманість, цнотливість, (хто) П. слава, гордість <н. честь нашої науки>, ФР. знак поваги <�пошани>, шана, пошана, шаноба <н. віддати честь>, чесне ім'я, репутація, авторитет <н. зганьбити честь>, п! СУМЛІННЯ Словник синонімів Караванського
  2. честь — Пошана, шана, шаноба Словник синонімів Вусика
  3. честь — [чес'т'] -т'і, ор. -т'у Орфоепічний словник української мови
  4. честь — ЧЕСТЬ, і, ор. ю, ж. 1. Сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській і особистій поведінці. Нехай же ми раби, невільники продажні, Без сорому, без честі, – хай же й так!... Словник української мови у 20 томах
  5. честь — честь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. честь — честь форма привітання та прощання; привіт (м, ср, ст)|| = віват Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. честь — Поставив честь. Поставив могорич. Дав випити якогось напитку. Яка честь, така й подяка. Як ми до людей відносимося, так і люди до нас. Який гість, така йому й честь. Якщо добрий гість, то його й добре приймають, а поганого — ні. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. честь — вигук., мол. Дружнє привітання. ПСУМС, 77. Словник жарґонної лексики української мови
  9. честь — бага́то (забага́то) че́сті для кого, кому, перев. ірон. Хто-небудь не гідний кого-, чого-небудь. Багато честі для мене зватись правою рукою дядька, добре було б, якби мене можна було назвати пальцем на його руці (Леся Українка)... Фразеологічний словник української мови
  10. честь — ЧЕСТЬ — категорія етики, що разом з категорією гідності розкриває історичні форми відношення людини до себе самої і відношення до неї з боку суспільства. Філософський енциклопедичний словник
  11. честь — НЕВИ́ННІСТЬ (стан людини, що не жила статевим життям), ЦНО́ТА, ЦНОТЛИ́ВІСТЬ, НЕЗА́ЙМАНІСТЬ, ЧЕСТЬ, ЧЕСНО́ТА, ДІВО́ЦТВО розм., НЕПОРО́ЧНІСТЬ заст., поет. Незборима його цнота принаджувала до парубка цю бувалу в бувальцях вісімнадцятилітню молодичку (О. Словник синонімів української мови
  12. честь — Честь, че́сти, че́сті, че́стю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. честь — ЧЕСТЬ, і, ж. 1. Сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській і особистій поведінці. Якщо член або кандидат у члени ЦК КПРС заплямував свою честь і гідність... Словник української мови в 11 томах
  14. честь — Честь, -ти ж. Честь. Честь Богу, хвала, а вам на здоров'я. Ном. № 10008. я б і сказав тобі, та честь на собі́ кладу. Я не хочу тебѣ этого сказать изъ уваженія къ самому себѣ. Ном. № 3582. Словник української мови Грінченка