честь

Пошана, шана, шаноба

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. честь — (людська) гідність, самоповага, (дівоча) невинність, незайманість, цнотливість, (хто) П. слава, гордість <н. честь нашої науки>, ФР. знак поваги <�пошани>, шана, пошана, шаноба <н. віддати честь>, чесне ім'я, репутація, авторитет <н. зганьбити честь>, п! СУМЛІННЯ Словник синонімів Караванського
  2. честь — [чес'т'] -т'і, ор. -т'у Орфоепічний словник української мови
  3. честь — ЧЕСТЬ, і, ор. ю, ж. 1. Сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській і особистій поведінці. Нехай же ми раби, невільники продажні, Без сорому, без честі, – хай же й так!... Словник української мови у 20 томах
  4. честь — честь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. честь — честь форма привітання та прощання; привіт (м, ср, ст)|| = віват Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. честь — Поставив честь. Поставив могорич. Дав випити якогось напитку. Яка честь, така й подяка. Як ми до людей відносимося, так і люди до нас. Який гість, така йому й честь. Якщо добрий гість, то його й добре приймають, а поганого — ні. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. честь — вигук., мол. Дружнє привітання. ПСУМС, 77. Словник жарґонної лексики української мови
  8. честь — -і, ж. 1》 Сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській та особистій поведінці. || Громадська, станова, професійна і т. ін. гідність людини. Офіцерська честь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. честь — бага́то (забага́то) че́сті для кого, кому, перев. ірон. Хто-небудь не гідний кого-, чого-небудь. Багато честі для мене зватись правою рукою дядька, добре було б, якби мене можна було назвати пальцем на його руці (Леся Українка)... Фразеологічний словник української мови
  10. честь — ЧЕСТЬ — категорія етики, що разом з категорією гідності розкриває історичні форми відношення людини до себе самої і відношення до неї з боку суспільства. Філософський енциклопедичний словник
  11. честь — НЕВИ́ННІСТЬ (стан людини, що не жила статевим життям), ЦНО́ТА, ЦНОТЛИ́ВІСТЬ, НЕЗА́ЙМАНІСТЬ, ЧЕСТЬ, ЧЕСНО́ТА, ДІВО́ЦТВО розм., НЕПОРО́ЧНІСТЬ заст., поет. Незборима його цнота принаджувала до парубка цю бувалу в бувальцях вісімнадцятилітню молодичку (О. Словник синонімів української мови
  12. честь — Честь, че́сти, че́сті, че́стю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. честь — ЧЕСТЬ, і, ж. 1. Сукупність вищих моральних принципів, якими людина керується у своїй громадській і особистій поведінці. Якщо член або кандидат у члени ЦК КПРС заплямував свою честь і гідність... Словник української мови в 11 томах
  14. честь — Честь, -ти ж. Честь. Честь Богу, хвала, а вам на здоров'я. Ном. № 10008. я б і сказав тобі, та честь на собі́ кладу. Я не хочу тебѣ этого сказать изъ уваженія къ самому себѣ. Ном. № 3582. Словник української мови Грінченка