1. Словник української мови в 11 томах

четвірко

ЧЕТВІ́РКО, невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що че́тверо.

І жили собі любенько! Господь благословив і діточками-четвірко їх мали: три дівчини, як зорі ходили, і хлопчик (Свидн., Люборацькі, 1955, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. четвірко — ЧЕТВІ́РКО, невідм., числ. кільк., збірн.,розм. Зменш. до че́тверо. І жили собі любенько! Господь благословив і діточками – четвірко їх мали: три дівчини, як зорі ходили, і хлопчик (А. Свидницький). Словник української мови у 20 томах
  2. четвірко — четві́рко числівник кількісний четверо розм., збірн. Орфографічний словник української мови
  3. четвірко — невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що четверо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. четвірко — Четві́рко, не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. четвірко — Четвірко числ. ум. отъ четверо. Господь благословив і діточками: четвірко їх мали. Св. Л. 8. Словник української мови Грінченка