1. Словник української мови в 11 томах

чеченці

ЧЕЧЕ́НЦІ, ів, мн. (одн. чече́нець, нця, ч.; чече́нка, и, ж.). Народ, який живе на Північному Кавказі, перев. у Чечено-Інгуській та Дагестанській АРСР; представники цієї народності.

Старий сивобородий чеченець з чорними очима й орлиним носом обережно підтримував кайдани, щоб вони не дзвеніли (Донч., III, 1956, 78);

Виписав управитель у двір чеченців для охорони (Головко. II, 1957, 258).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чеченці — ЧЕЧЕ́НЦІ, ЧЕЧЕ́НИ, ів, мн. (одн. чече́нець, нця, чече́н, а, ч.; чече́нка, и, ж.). Народ, який мешкає в Чечні, Інгушетії та Дагестані; представники цієї народності. Словник української мови у 20 томах
  2. чеченці — -ів, мн. (одн. чеченець, -нця, ч.; чеченка, -и, ж.). Народ, який живе на Північному Кавказі, перев. у Чечні, Інгушетії та Дагестані; представники цього народу. Великий тлумачний словник сучасної мови