чеченці

ЧЕЧЕ́НЦІ, ЧЕЧЕ́НИ, ів, мн. (одн. чече́нець, нця, чече́н, а, ч.; чече́нка, и, ж.).

Народ, який мешкає в Чечні, Інгушетії та Дагестані; представники цієї народності.

Старий сивобородий чеченець з чорними очима й орлиним носом обережно підтримував кайдани, щоб вони не дзвеніли (О. Донченко);

Виписав управитель у двір чеченців для охорони (А. Головко);

Чеченці в основному зосереджені на чеченській території (із журн.);

Така робота була їм до вподоби, діло в них пішло на лад, і чеченами стало задоволене і начальство, й вибухівники (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чеченці — -ів, мн. (одн. чеченець, -нця, ч.; чеченка, -и, ж.). Народ, який живе на Північному Кавказі, перев. у Чечні, Інгушетії та Дагестані; представники цього народу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. чеченці — ЧЕЧЕ́НЦІ, ів, мн. (одн. чече́нець, нця, ч.; чече́нка, и, ж.). Народ, який живе на Північному Кавказі, перев. у Чечено-Інгуській та Дагестанській АРСР; представники цієї народності. Словник української мови в 11 томах