чиргик
ЧИРГИ́К, ЧИРГИ́К-ЧИРГИ́К, виг., розм.
1. Звуконаслідування, що означає різкий звук, який виникає від тертя залізного предмета по якій-небудь твердій поверхні.
— Чую, — пиляють [фінни]. Чиргик-чиргик, чиргик-чиргик (Тют., Вир, 1964, 291).
2. Уживається як присудок за знач. чирги́кати і чирги́кнути.
Треба, якщо трапиться [дерево] на полозки, назначити. Колись прилетимо з Гаврилом, чиргик пилкою та й додому (Тют., Вир, 1964, 436).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чиргик — ЧИРГИ́К, ЧИРГИ́К-ЧИРГИ́К, виг., розм. 1. Звуконаслідування, передає різкий звук, який виникає від тертя залізного предмета по якій-небудь твердій поверхні. – Чую, – пиляють [фіни]. Чиргик-чиргик, чиргик-чиргик (Григорій Тютюнник). 2. у знач. пред. Словник української мови у 20 томах
- чиргик — чирги́к вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови