чогось
ЧОГО́СЬ.
1. займ. див. щось¹.
2. присл. Невідомо чому, з якоїсь причини; чомусь.
Галя й Мотря сиділи собі та мовчки пряли. У кожної чогось так тяжко було на серці (Мирний, І, 1949, 408);
— Я чогось нездужаю трохи,— промовила Маруся (Вовчок, І, 1955, 195);
Так у мене складаються справи, що все чогось часу нема (Коцюб., III, 1956, 427);
Став виходити народ на перон. Вийшла й Катря. І тільки з дверей на перон, а народ назад чогось суне. Чути й вигуки: "Заходь! заходь!" Що там таке сталося — не придумати (Головко, II, 1957, 385);
Лесь обережно сідає на краєчок тендітного кріселка і чогось зітхає (Стельмах, І, 1962, 271).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чогось — ЧОГО́СЬ. 1. займ. див. щось¹. 2. у знач. присл. Невідомо чому, з якоїсь причини; чомусь, через щось. Галя й Мотря сиділи собі та мовчки пряли. Словник української мови у 20 томах
- чогось — чого́сь прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- чогось — 1》 займ., див. щось I. 2》 присл. Невідомо чому, з якоїсь причини; чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чогось — НАВІ́ЩОСЬ (з якоюсь метою), НА́ЩОСЬ, ДЛЯ ЧО́ГОСЬ, ЧОГО́СЬ, ЗА́ДЛЯ ЧО́ГОСЬ, ПОЩО́СЬ заст. Вона.. навіть побігла навіщось у садок із тією трембітою (Є. Гуцало); — Дядьку Юхиме, управитель у кузні та нащось кличуть! (А. Словник синонімів української мови
- чогось — Чого́сь, присл.; чого́сь то Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чогось — Чого́сь 1) Род пад. отъ щось. Дітвора змагається: чогось не поділили. МВ. І. 23. 2) Какъ нар. Отчего-то, почему-то. Ти ізнов чогось сумуєш, Наталко? Котл. Н. П. 361. Чогось обойко невеселі. МВ. ІІ. 23. Словник української мови Грінченка