чогось
ЧОГО́СЬ.
1. займ. див. щось¹.
2. у знач. присл. Невідомо чому, з якоїсь причини; чомусь, через щось.
Галя й Мотря сиділи собі та мовчки пряли. У кожної чогось так тяжко було на серці (Панас Мирний);
– Я чогось нездужаю трохи, – промовила Маруся (Марко Вовчок);
Так у мене складаються справи, що все чогось часу нема (М. Коцюбинський);
Став виходити народ на перон. Вийшла й Катря. І тільки з дверей на перон, а народ назад чогось суне. Чути й вигуки: “Заходь! заходь!” Що там таке сталося – не придумати (А. Головко);
Лесь обережно сідає на краєчок тендітного кріселка і чогось зітхає (М. Стельмах);
Я знав, що Ліда буде заперечувати, і вона справді розчаровано казала, що це фантастика, що рятунок товаришів конче необхідний, але це треба зробити якось інакше, і т. д. Мені чогось здалося, ніби всі з чеканням і сподіванкою дивляться на Синю Волошку. (Б. Антоненко-Давидович).
Значення в інших словниках
- чогось — чого́сь прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- чогось — 1》 займ., див. щось I. 2》 присл. Невідомо чому, з якоїсь причини; чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чогось — НАВІ́ЩОСЬ (з якоюсь метою), НА́ЩОСЬ, ДЛЯ ЧО́ГОСЬ, ЧОГО́СЬ, ЗА́ДЛЯ ЧО́ГОСЬ, ПОЩО́СЬ заст. Вона.. навіть побігла навіщось у садок із тією трембітою (Є. Гуцало); — Дядьку Юхиме, управитель у кузні та нащось кличуть! (А. Словник синонімів української мови
- чогось — Чого́сь, присл.; чого́сь то Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чогось — ЧОГО́СЬ. 1. займ. див. щось¹. 2. присл. Невідомо чому, з якоїсь причини; чомусь. Галя й Мотря сиділи собі та мовчки пряли. У кожної чогось так тяжко було на серці (Мирний, І, 1949, 408); — Я чогось нездужаю трохи,— промовила Маруся (Вовчок, І, 1955... Словник української мови в 11 томах
- чогось — Чого́сь 1) Род пад. отъ щось. Дітвора змагається: чогось не поділили. МВ. І. 23. 2) Какъ нар. Отчего-то, почему-то. Ти ізнов чогось сумуєш, Наталко? Котл. Н. П. 361. Чогось обойко невеселі. МВ. ІІ. 23. Словник української мови Грінченка