1. Словник української мови у 20 томах

чок

ЧОК, ЧОК-ЧО́К, виг., рідко.

Звуконаслідування, що вживається на позначення короткої, реактивної дії з характерним призвуком, що нагадує чокання, цокання.

З-за гори вовчок до кози: чок-чок (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чок — -а, ч., мисл. Дульне звуження в каналі ствола рушниці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. чок — Чок меж. Хвать? Цапъ? Зза гори вовчок до кози: чок-чок. Чуб. V. 1146. Словник української мови Грінченка