1. Словник української мови Грінченка

чок

Чок

меж. Хвать? Цапъ? Зза гори вовчок до кози: чок-чок. Чуб. V. 1146.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чок — ЧОК, ЧОК-ЧО́К, виг., рідко. Звуконаслідування, що вживається на позначення короткої, реактивної дії з характерним призвуком, що нагадує чокання, цокання. З-за гори вовчок до кози: чок-чок (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  2. чок — -а, ч., мисл. Дульне звуження в каналі ствола рушниці. Великий тлумачний словник сучасної мови