1. Великий тлумачний словник сучасної мови

чок

-а, ч., мисл.

Дульне звуження в каналі ствола рушниці.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чок — ЧОК, ЧОК-ЧО́К, виг., рідко. Звуконаслідування, що вживається на позначення короткої, реактивної дії з характерним призвуком, що нагадує чокання, цокання. З-за гори вовчок до кози: чок-чок (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  2. чок — Чок меж. Хвать? Цапъ? Зза гори вовчок до кози: чок-чок. Чуб. V. 1146. Словник української мови Грінченка