1. Словник української мови в 11 томах

чоломкання

ЧОЛО́МКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чоло́мкатися.

— О куме,— каже той,— хіба так чоломкаються?.. Отако-о! — придавив йому [руку] ще й посіпав. — Ет, — аж лоб зморщив Кирило, — без діла мені чоломкання те (Тесл., З книги життя, 1949, 32);

Ярмаркування почалося із зустрічей і чоломкання з ріднею, свояцтвом та знайомими (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 77).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чоломкання — ЧОЛО́МКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чоло́мкатися. – О куме, – каже той, – хіба так чоломкаються?.. Отако-о! – придавив йому [руку] ще й посіпав. – Ет, – аж лоб зморщив Кирило, – без діла мені чоломкання те (А. Словник української мови у 20 томах
  2. чоломкання — чоло́мкання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. чоломкання — -я, с., розм. Дія за знач. чоломкатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чоломкання — Чоло́мкання, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. чоломкання — Чоломкання, -ня с. Взаимные поцѣлуи, см. чоломкатися. Черк. у. Словник української мови Грінченка