1. Словник української мови в 11 томах

чорнобривка

ЧОРНОБРИ́ВКА, и, ж. Та, що має чорні брови.

Купив же я черевички своїй чорнобривці (Сл. Гр.);

Ой піду я попід сад, чи не впаде сливка, Чи не вийде дівчинонька, моя чорнобривка (Коломийки, 1969, 143);

Було що справді, а що снилось, Які моря перепливав!.. І темний гайок зелененький, І чорнобривка молоденька, І місяць з зорями сіяв, I соловейко на калині То затихав, то щебетав (Шевч., II, 1963, 44);

Замріявся юнак біля стенда, очей з чорнобривки не зводить, яка посміхається до нього з портрета, мов жива (Цюпа, Три явори, 1958, 114).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чорнобривка — ЧОРНОБРИ́ВКА, и, ж. Та, що має чорні брови. Ой піду я попід сад, чи не впаде сливка, Чи не вийде дівчинонька, моя чорнобривка (з народної пісні); Купив же я черевички своїй чорнобривці (Сл. Словник української мови у 20 томах
  2. чорнобривка — чорнобри́вка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. чорнобривка — -и, ж. Та, що має чорні брови. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чорнобривка — Чорнобри́вка, -вки, -вці; -бри́вки, -бри́вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. чорнобривка — Чорнобривка, -ки ж. 1) Чернобровая. Грин. III. 610. Купив же я черевички своїй чорнобривці. Чуб. III. 95. 2) пт. Glareola malanoptera. Словник української мови Грінченка