чорновий

ЧОРНОВИ́Й, а́, е́.

1. Написаний, підготовлений начорно, не остаточно; протилежне чистовий.

Чорнові записи;

// Признач. для перших, не чистових записів.

Чорновий зошит.

2. Зробл. не остаточно, ще не оброблений.

Франко дуже багато і наполегливо працював над віршем ["Каменярі"]. Починаючи від першого задуму, перших, чорнових накреслень після виходу з тюрми влітку 1878 року і кінчаючи останньою редакцією в антології "Акорди", виданій у 1903 р., він постійно удосконалював образну систему, мову твору (Рад. літ-во, 2, 1963, 91);

Бажаючи побачити п’єсу на сцені та вважаючи надрукований варіант лише чорновим, необробленим, Квітка доробляє комедію ("Дворянские выборы") (Вітч., 4, 1964, 174);

// спец. Пов’язаний з первинною стадією виробництва.

Після чорнової обробки на звичайному токарному верстаті деревину розпарюють, а потім пресують (Хлібороб Укр., I, 1966, 22);

// спец. Признач. для первинної обробки.

Залежно від характеру виконуваних операцій різці поділяються на чорнові і чистові (Різальн. інстр., 1959, 31).

3. Підсобний, допоміжний, підготовчий.

Шлях до спортивних вершин лежить через "чорнову" роботу — невтомну, повсякденну.. Щоденні тренування, численні матчі, постійні роз’їзди — таке життя футболіста (Веч. Київ, 11.VIII 1962, 4);

Ніхто з журналістів не повинен цуратися кропіткої чорнової роботи (Рад. Укр., 23.IV 1959, 1).

4. спец. Який містить значну кількість домішок (про кольорові метали).

При рафінуванні міді сухим способом чорнову мідь сплавляють у струмині повітря (Заг. хімія, 1955, 519).