1. Словник української мови в 11 томах

чорноокий

ЧОРНОО́КИЙ, а, е. Який має чорні, темні очі.

Двоє дітей були круглі, повновиді, чорноокі і дуже веселі (Фр., VIII, 1952, 342);

Настя так полюбила чорнооку і кругловиду Галю, що часом більше піклувалася коло неї, ніж коло свого білоголового Івася (Мирний, IV, 1955, 70);

Чорноокий юнак стояв на тому самому місці. Спішений, розгублений, безцільно крутив у руках нагайкою (Гончар, III, 1959, 71);

// у знач. ім. чорноо́ка, кої, ж. Дівчина, жінка з такими очима.

Ой, зіходь же, місяченьку, Високо, високо, Бо чекає козаченька Дома чорноока (Стар., Поет. тв., 1958, 232).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чорноокий — ЧОРНОО́КИЙ, а, е. Який має чорні, темні очі. Двоє дітей були круглі, повновиді, чорноокі і дуже веселі (І. Франко); Настя так полюбила чорнооку і кругловиду Галю, що часом більше піклувалася коло неї, ніж коло свого білоголового Івася (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  2. чорноокий — чорноо́кий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. чорноокий — -а, -е. Який має чорні, темні очі. || у знач. ім. чорноока, -кої, ж. Дівчина, жінка з такими очима. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чорноокий — Чорноо́кий, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. чорноокий — Чорноо́кий, -а, -е Черноглазый. Левиц. І. 460. Словник української мови Грінченка