1. Словник української мови в 11 томах

чорноротий

ЧОРНОРО́ТИЙ, а, е, розм. Який злісно лається, поширює наклепи тощо.

Тьху, сказився б ти, ікластий чорте! Знову збурив мене, знову все переплуталось. І що він собі думає, цей чорноротий Блюм? (Кол., На фронті.., 1959, 10);

// у знач. ім. чорноро́тий, того, ч.; чорноро́та, тої, ж. Зла, лайлива людина.

Хай Соломія не думає, що Катря її й досі боїться. Не ті тепер часи. О, не ті! То нехай же підожде чорнорота та показиться в своїй хаті (Кучер, Трудна любов, 1960, 319).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чорноротий — ЧОРНОРО́ТИЙ, а, е, розм. Який злісно лається, поширює наклепи тощо. Тьху, сказився б ти, ікластий чорте! Знову збурив мене, знову все переплуталось. І що він собі думає, цей чорноротий Блюм? (П. Колесник); Чи з жаб'ячої шкіри їх пошили тобі лакизи?... Словник української мови у 20 томах
  2. чорноротий — чорноро́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  3. чорноротий — -а, -е, розм. Який злісно лається, поширює наклепи тощо. || у знач. ім. чорноротий, -того, ч.; чорнорота, -тої, ж. Зла, лайлива людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чорноротий — Чорноро́тий, -а, -е Съ чернымъ ртомъ. Вх. Зн. 81. Словник української мови Грінченка