чтиво
ЧТИ́ВО, а, с., розм.
1. збірн. Книги, твори для читання.
Він любив новинки, переповнені екзотикою, і батько просто з ніг збивався, здобуваючи синові чтиво до смаку (Збан., Курил. о-ви, 1963, 25);
[Намісниця:] Говорять, ти вчащать до клубу стала, Якісь книжки безбожні там береш. [Марилька:] Я для Романа. В ямі тій помреш, Якщо не дать йому якогось чтива (Забашта, Пісня.., 1961, 166).
2. Читання, читка.
Три дочки [попа], з котрих найстарша — вже дівка на порі, зважаючи на великий піст, коротали час за вишиванням та релігійним чтивом, не виходячи з домівки (Добр., Очак. розмир, 1965, 202).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чтиво — див. газета Словник синонімів Вусика
- чтиво — ЧТИ́ВО, а, с., розм. 1. збірн. Книги, твори для читання. Він любив новинки, переповнені екзотикою, і батько просто з ніг збивався, здобуваючи синові чтиво до смаку (Ю. Словник української мови у 20 томах
- чтиво — чти́во іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- чтиво — -а, с., розм. 1》 збірн. Книги, твори для читання. 2》 Читання, читка. Великий тлумачний словник сучасної мови