1. Словник української мови в 11 томах

чугай

ЧУГА́Й, я́, ч., діал. Те саме, що чуга́їна.

Були виготовлені з домотканого сукна різних кроїв свити (чугай, чугаїна, чемера) (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 54);

Їй принесли стару бабину запаску, витертий чугай, старі, торішні постоли (Кач., II, 1958, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Чугай — Чуга́й прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. чугай — ЧУГА́Й, я́, ч., діал. Те саме, що чуга́їна. Були виготовлені з домотканого сукна різних кроїв свити (чугай, чугаїна, чемера) (з наук. літ.); Їй принесли стару бабину запаску, витертий чугай, старі, торішні постоли (Я. Качура). Словник української мови у 20 томах
  3. чугай — -я, ч., діал. Те саме, що чугаїна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чугай — СВИ́ТА (старовинний довгополий верхній одяг із домотканого грубого сукна), СВИТИ́НА, СВИ́ТКА, ЧУГА́Й діал., ЧУГАЇ́НА діал., ПЕТЕ́К діал. Словник синонімів української мови
  5. чугай — Чугай, -гая м. Верхняя одежда, родъ свитки. О. 1861. XI. Св. 26. На чугаї в убогого стільки лат, як у місті хат. Ном. № 1 і 144. Возьми Олянку під жупан! — Я жупана не маю, — під чугай сховаю. Чуб. III. 209. Словник української мови Грінченка