1. Словник української мови в 11 томах

чудесно

ЧУДЕ́СНО.

1. Присл. до чуде́сний 2.

[Василь:] А таки чудесно б ви зробили, коли б вихворостили мене на всі боки!.. (Кроп., II, 1958, 179);

Тихонов гостро бачить і чудесно описує світ (Рильський, III, 1955, 397);

Гей, ви, далі, далі безкінечні й сині, як чудесно в світі молодому жить! (Сос., II, 1958, 42).

2. у знач. присудк. сл. Про красу навколишньої дійсності.

Тепер місячні ночі, на морі чудесно (Коцюб., III, 1956, 362).

3. у знач. виг. Те саме, що чудо́во 3.-

Бачиш, бачиш,— говорив він, не спускаючи очей з траншеї,— накрито! Ціль накрито! Чудесно! Молодці! (Гончар, III, 1959, 52);

[Захар:] Мій пан на цілу ніч поїхав. Він повернеться аж вранці. [Костомаров:] Ну, й чудесно! (Тич., І, 1957, 294).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чудесно — Чудово, пречудове, гарно, гарненько, гарнесенько Словник чужослів Павло Штепа
  2. чудесно — ЧУДЕ́СНО. 1. Присл. до чуде́сний 2. [Василь:] А таки чудесно б ви зробили, коли б вихворостили мене на всі боки!.. (М. Кропивницький); Тихонов гостро бачить і чудесно описує світ (М. Словник української мови у 20 томах
  3. чудесно — чуде́сно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. чудесно — 1》 Присл. до чудесний 2). 2》 у знач. присудк. сл. Про красу навколишньої дійсності. 3》 у знач. виг. Те саме, що чудово 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чудесно — ПРЕКРА́СНО присл. і предик., ЧУДО́ВО, ЧУДЕ́СНО рідше, ЧУДО́ВНО рідше, НЕЗРІВНЯ́ННО, НАВДИВОВИ́ЖУ, БЛИСКУЧЕ підсил., ПРЕДО́БРЕ підсил. розм., ПРЕЧУДОВО підсил. розм., ПРЕЧУДЕ́СНО підсил. розм., НАПРО́ЧУД розм., ЗНАМЕНИ́ТО розм., БОЖЕ́СТВЕННО заст., поет. Словник синонімів української мови