1. Словник української мови в 11 томах

чухмарити

ЧУХМА́РИТИ, рю, риш, недок., перех., розм. Те саме, що чу́хати.

За вікном біліло, а дядько Баран люто чухмарив потилицю.— І скажи ж ти, бісової тіні, яка зима була кручена, така й весна верчена (Збан., Сеспель, 1961, 365);

Калитка, заточуючись, вийшов на середину двору, гикнув і почав чухмарити волосаті груди, як ведмідь лапою.— Уб’ю! — знову гикнув (Панч, На калин. мості, 1965, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чухмарити — див. чухати Словник синонімів Вусика
  2. чухмарити — ЧУХМА́РИТИ, рю, риш, наказ. сп. а́р, недок., що, розм. Те саме, що чу́хати. За вікном біліло, а дядько Баран люто чухмарив потилицю. – І скажи ж ти, бісової тіні, яка зима була кручена, така й весна верчена (Ю. Словник української мови у 20 томах
  3. чухмарити — чухма́рити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  4. чухмарити — -рю, -риш, недок., перех., розм. Те саме, що чухати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чухмарити — ЧУ́ХАТИ (терти шкіру, щоб не свербіла), СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́), ЧУХМА́РИТИ розм., СКРОМА́ДИТИ розм., ШКРЯ́БАТИ розм., ЧЕРСА́ТИ діал.; ДРЯ́ПАТИ (роздираючи). — Док. Словник синонімів української мови
  6. чухмарити — Чухмарити, -рю, -риш гл. = чухати. Словник української мови Грінченка