1. Словник української мови в 11 томах

шалапут

ШАЛАПУ́Т, а, ч.

1. розм. Легковажна, непутяща людина.

[Ялина:] Відчепися, чумаче, Відчепися, бурлаче, Відчепись, шалапуте! Бо від тебе дьогтем чути (Рудан., Тв., 1959, 291);

Як може він кинути напризволяще оте все, що заробив власними руками.. Ні, він не шалапут, котрому легко на все плюнути і податися у безвість (Рибак, Час.., 1960, 256);

// Те саме, що пусту́н.

— Толю! Здоров, Толю! — термосав [термосив] за плечі дико радий шалапут [Івашко]. — Прокинься! (Кач., II, 1958, 396).

2. мн. шалапу́ти, ів, заст. У Росії XIX ст.— релігійна секта хлистів; особи, що належали до цієї секти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шалапут — див. ВІТРОГОН; (нероба) ледар; (гульвіса) гультяй; (витівник) шкода, пустун; шалапутник. Словник синонімів Караванського
  2. шалапут — див. бешкетник; дурний; легковажний Словник синонімів Вусика
  3. шалапут — [шалапут] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іy Орфоепічний словник української мови
  4. шалапут — ШАЛАПУ́Т, а, ч. 1. розм. Легковажна, непутяща людина. [Ялина:] Відчепися, чумаче, Відчепися, бурлаче, Відчепись, шалапуте! Бо від тебе дьогтем чути (С. Руданський); Як може він кинути напризволяще оте все, що заробив власними руками .. Словник української мови у 20 томах
  5. шалапут — шалапу́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. шалапут — шалапу́т легковажна, непутяща людина; шалапут (м, ср, ст)||шалапута, шалопай Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. шалапут — -а, ч. 1》 розм. Легковажна, непутяща людина. || Те саме, що пустун. 2》 мн. шалапути, -ів, заст. У Росії 19 ст. – релігійна секта хлистів; особи, що належали до цієї секти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. шалапут — ЛЕГКОВА́ЖНИЙ ім. (несерйозний чоловік), ЛЕГКОДУ́Х, ВІТРОГІ́Н (ВІТРОГО́Н) зневажл., ЖЕ́ВЖИК зневажл., ВЕРТИ́ХВІСТ зневажл., ШЕЛИ́ХВІСТ зневажл., МАРТОПЛЯ́С зневажл., СВИСТУ́Н зневажл., ШАЛАПУ́Т зневажл., ШАЛАПУ́ТНИК зневажл., ЦВИ́НДРИК діал. Словник синонімів української мови
  9. шалапут — Шалапу́т, -та; -пу́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. шалапут — Шалапут, -та м. 1) Сумасбродъ, безтолковый, легкомысленный человѣкъ. 2) Сектантъ одной изъ раціоналистическихъ сектъ. Словник української мови Грінченка