шалапут

ЛЕГКОВА́ЖНИЙ ім. (несерйозний чоловік), ЛЕГКОДУ́Х, ВІТРОГІ́Н (ВІТРОГО́Н) зневажл., ЖЕ́ВЖИК зневажл., ВЕРТИ́ХВІСТ зневажл., ШЕЛИ́ХВІСТ зневажл., МАРТОПЛЯ́С зневажл., СВИСТУ́Н зневажл., ШАЛАПУ́Т зневажл., ШАЛАПУ́ТНИК зневажл., ЦВИ́НДРИК діал., ШАЛИВІ́Р діал., ВЕРТИПО́РОХ діал. зневажл. Тут уже не було хвилювання легковажних. Хвилювались характери важкі, міцні (О. Довженко); — А тих молодих легкодухів я... не люблю: в їх в голові тільки бали, панни, танці та усяка нісенітниця, — сказала Марта Кирилівна (І. Нечуй-Левицький); То, що вони (брати) .. силували її за якогось там свого вітрогона — се пуста байка (І. Франко); Щебетали дівчата, оточені якимись жевжиками в маленьких сплющених кепочках (О. Гончар); Той вертихвіст до всього призведе (В. Кучер); — Син у мене, слава Богу, добру голову має на плечах. Не шелихвіст і не п'яниця (А. Шиян); Колись Юпітер ненароком з Олімпа глянув і на нас; І кинув в Карфагену оком, Аж там троянський мартопляс... (І. Котляревський); — Бачив я серед теперішніх молодих таких свистунів, аж плювати хочеться (А. Хижняк); (Ялина:) Відчепися, чумаче, Відчепися, бурлаче, Відчепись, шалапуте! Бо від тебе дьогтем чути (С. Руданський); Між школярськими голосами лунає сердитий крик старого Богуша. — В церков! В церков, шалапутники! В церков, буяни! (С. Васильченко); — Вийшов декрет про розводи, який отих цвиндриків, що звикли щотижня жінок міняти, наче холодним душем обдав (Ю. Мокрієв); Оксен.. пригадував і свої парубоцькі роки, коли він також був отакий шаливір та веселун, і йому робилося сумно на душі за тими роками, що вже пройшли і ніколи не вернуться (Григорій Тютюнник); Чи він якийсь вертипорох, як-от Тиміш, чи баламут, чи шелихвіст, як Боровий? Не з таких (Я. Гримайло). — Пор. 1. безпу́тник.

ПУСТУ́Н (той, хто любить пустувати), БЕШКЕ́ТНИК, ЗБИТОЧНИК (ЗБИТОШНИК) розм., ШИ́БЕНИК розм., ЖИРУ́Н розм., ПОСТРИБУ́Н розм., ШАЛАПУ́Т розм., ШАЛАПУ́ТНИК розм., ШКО́ДА розм., ХАЛАМИ́ДНИК розм., ПАЛИ́ВОДА підсил. розм., ПАЛИ́СВІТ підсил. розм., ГАРЦІВНИ́К діал., ШАЛИВІР діал., ГАЙДАБУ́РА діал., ГАЛАБУ́РДНИК діал. Стрибали отак пустуни, стрибали — і ввечері Юрко вже ледве доліз скоцюрблений до хати (П. Козланюк); Збиточник повторив слова професора, наслідуючи його інтонацію (О. Кобилянська); (Командир застави:) Ну й жируни! Я ж наказав — до штабу... (П. Воронько); — Здоров, Толю! — термосав за плечі дико радий шалапут (Івашко). — Прокинься! (Я. Качура); Між школярськими голосами лунає сердитий крик старого Богуша. — В церков! В церков, шалапутники! (С. Васильченко); — Зараз стрельнем по вороні, халамидники малі! (Б. Олійник); Такий уже він паливода — здібний, але ж непосидючий, до науки не дуже охочий (Ю. Збанацький); Оксен, позираючи на молодь, що їхала із сміхом та витівками, пригадував і свої юнацькі роки, коли він також був такий шаливір та веселун (Григорій Тютюнник); Дозорці вважали його за непосидющого галабурдника (І. Франко).