1. Словник української мови в 11 томах

шаман

ШАМА́Н, а, ч. Служитель культу, знахар у племен, релігія яких грунтується на культі духів, магії.

Вони кидалися до шаманів і чаклунів, волали, молилися, бурмотіли закляття.., щоб відігнати злого духа і врятуватися від загибелі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 557);

Гаврило розповів Юрі, як лікують хворих шамани (Багмут, Щасл. день.., 1959, 165);

*У порівн. Музика все витинав щось смичком і пучками на мовчазних струнах і, як дикунський шаман, крутив білками очей (Вас., II, 1959, 341).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шаман — див. ЗНАХУР. Словник синонімів Караванського
  2. шаман — див. чародій Словник синонімів Вусика
  3. шаман — Чаклун, див. колдун, маг, чародій, мольфар, хіромант Словник чужослів Павло Штепа
  4. шаман — ШАМА́Н, а, ч. Служитель культу, знахар у племен, релігія яких ґрунтується на культі духів, магії. Вони кидалися до шаманів і чаклунів, волали, молилися, бурмотіли закляття.., щоб відігнати злого духа і врятуватися від загибелі (З. Словник української мови у 20 томах
  5. шаман — шама́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. шаман — -а, ч. Служитель культу, знахар у племен, релігія яких ґрунтується на культі духів, магії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шаман — шама́н (маньчжурське саман – несамовитий, від санскр. сьраманас – жебрущий чернець, аскет) в анімістичних релігіях жрець, що під час ритуалу камлання («спілкування з духами») доводить себе до нестями і тоді нібито спілкується з духами, що промовляють його вустами. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. шаман — ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст. Словник синонімів української мови
  9. шаман — Шама́н, -на, -ну; -ма́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)