шаміль
ШАМІ́ЛЬ, ШАМІ́ЛЬ-ШАМІ́ЛЬ, виг., діал. Уживається як присудок для передачі обережного виходу, втечі кого-небудь звідкись.-
Забачив [кум] мене — та зразу шаміль-шаміль поза людьми, а очима блиснув на мене, як той злодій (Вас., І, 1959, 304);
Встала Одарка й вийшла.. А за нею всі дівчата з хати — шаміль-шаміль-шаміль… (Вишня, І, 1956, 241).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Шаміль — Шамі́ль іменник чоловічого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
- шаміль — ШАМІ́ЛЬ, ШАМІ́ЛЬ-ШАМІ́ЛЬ, виг., діал. Уживається як присудок для передачі обережного виходу, втечі кого-небудь звідкись. – Забачив [кум] мене – та зразу шаміль-шаміль поза людьми, а очима блиснув на мене, як той злодій (С. Словник української мови у 20 томах
- шаміль — шаміль-шаміль, виг., діал. Уживається як присудок для передачі обережного виходу, втечі кого-небудь звідкись. Великий тлумачний словник сучасної мови