шандал

ШАНДА́Л, а, ч., заст. Свічник.

У старовинних мідних шандалах обпливали лойові свічки (Тулуб, Людолови, II, 1957, 37);

Нічні метелики кружляли’над шестирож-ковим шандалом, осмалюючи тендітні крильця (Кочура, Зол. грамота, 1960, 260);

Мерехтливе світло лампадки й кількох свічок у начищених мосянжевих [мусянжевих] шандалах м’яко освітлювали хату, по-святковому оздоблену (Добр., Очак. розмир, 1965, 184).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шандал — ШАНДА́Л, а, ч., заст. Свічник. У старовинних мідних шандалах обпливали лойові свічки (З. Тулуб); Нічні метелики кружляли над шестирожковим шандалом, осмалюючи тендітні крильця (П. Словник української мови у 20 томах
  2. шандал — СВІЧНИ́К (підставка для свічки, свічок), ПІДСВІ́ЧНИК, СТАВНИ́К церк., ПОСТАВНИ́К церк., СВІ́ТОЧ заст., СТА́ВЕЦЬ заст., ШАНДА́Л заст.; КАНДЕЛЯ́БР (для кількох свічок або електроламп). У гроті були поставлені свічники й запалені свічки (Л. Словник синонімів української мови
  3. шандал — (перс.) Великий світильник з підсвічниками на розгалуженнях від стовбура. Теж мав місце: ~ звислий — світильник, підвішений до стелі. Став прообразом люстри. Архітектура і монументальне мистецтво
  4. шандал — шанда́л іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  5. шандал — -а, ч., заст. Свічник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шандал — Свічниця Словник чужослів Павло Штепа