1. Словник української мови в 11 томах

шановний

ШАНО́ВНИЙ, а, е. Якого поважають, шанують.

Жив-поживав козак заможний Клим.. Шановний, добрий чоловік (Гл., Вибр., 1951, 100);

— Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній.. Отаман мене не скривдить: чоловік він шановний… (Вовчок, І, 1955, 91);

Спасибі сердечне і Вам, і шановній Марії Миколаївні за книжки, якими мені, хворому, зробили велику приємність (Коцюб., III, 1956, 160);

[Декан:] А, вітаю, вітаю шановну сусідку! Прошу сідати! (Фр., IX, 1952, 429);

// Уживається як складова частина ввічливого звертання.

Шановний друже! Засмутив мене досить Ваш лист і своїм настроєм і поданими фактами (Л. Укр., V, 1956, 393);

— Та чудаки ви, шановне товариство! Хай обмірковують собі на здоров’я! (Головко, II, 1957, 64);

// Уживається для вираження фамільярної оцінки кого-, чого-небудь.

— Це Лукія Назарівна думала, що як спровадить Тоньку в піонертабір, то може бути спокійна за свого синочка. Ох, помиляєтесь, шановна моя майбутня свекрухо! (Гончар, Тронка, 1963, 169);

І там, на буграх, шановне козацтво [діти] билося із татарвою. Їхні коні іржали, як скажені, і ламалися шаблі, і вже не вистачало суниць на рани, і їх збирали дівчатка в пеленки (Тют., Вир, 1964, 471);

// у знач. ім. шано́вний, ного, ч.; шано́вна, ної, ж. Той, кого поважають, шанують (перев. у звертанні).

Треба не губити напрямку, бачити попереду верхів’я гори й іти крізь хащі. Я вас доведу до краю, шановні (Ю. Янов., II, 1958, 30);

Наливайте чаші повні І сідайте за столи. — З Новим роком вас, шановні, Щоб і далі ви росли! Здоровенькі були! (С. Ол., Вибр., 1959, 249).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шановний — (який гідний пошани) поважаний, поважний, гідний, поштивий, (до духовних осіб) чесний, велебний. Словник синонімів Полюги
  2. шановний — Поважний; (пане!, як зв.) дорогий, ласкавий, поважаний, с. вельмишановний, г. вельмиповажаний, ф. люб'язний. Словник синонімів Караванського
  3. шановний — I вельмишановний, високоповажний, високошановний, добродій, поважний, почесний, празнуваний (нар.), шанований II див. бажаний Словник синонімів Вусика
  4. шановний — [шаноўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. шановний — ШАНО́ВНИЙ, а, е. Якого поважають, шанують. Жив-поживав козак заможний Клим .. Шановний, добрий чоловік (Л. Глібов); – Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній .. Отаман мене не скривдить: чоловік він шановний... Словник української мови у 20 томах
  6. шановний — шано́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  7. шановний — -а, -е. Якого поважають, шанують. || Уживається як складова частина ввічливого звертання. || Уживається для вираження фамільярної оцінки кого-, чого-небудь. || у знач. ім. шановний, -ного, ч.; шановна, -ної, ж. Той, кого поважають, шанують (перев. у звертанні). Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. шановний — ШАНО́ВНИЙ (гідний поваги, пошани — часто у ввічливому звертанні), ШАНО́ВАНИЙ, ПОВА́ЖАНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПОШТИ́ВИЙ (ПОЧТИ́ВИЙ) розм., ЧЕ́СНИЙ розм., ВЕЛЕ́БНИЙ заст., ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ підсил. заст., ВАШЕ́ЦЬКИЙ (ВАШЕ́СЬКИЙ) заст., ВЕЛИ́ЧНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  9. шановний — Шано́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. шановний — Шановний, -а, -е Уважаемый, почтенный. Двері розчиняє як батькові шановному, як чоловікові любому. МВ. ІІ. 177. Словник української мови Грінченка