шаркнути
ША́РКНУТИ, ну, неш, док., чим, по чому і без додатка. Однокр. до ша́ркати.
Ніхто й ногою не шаркнув (Юхвід, Оля, 1959, 237);
Гість розпрощався з дуже делікатними поклонами, шаркнув дрібненькими ніжками перед Лекерією Петрівною, неначе перед молоденькою панною (Н.-Лев., I, 1956, 593);
Скінчивши фотографувати, він елегантно шаркнув черевиками й кинувся подавати Юлі пальто (Донч., V, 1957, 222);
// Різнути чимсь по комусь, чомусь.
Тимко взявся за косу і вже хотів шаркнути нею по траві, але потім озирнувся, щоб поглянути ще раз, чи вже далеко відійшла Орися (Тют., Вир, 1964, 250);
Рішуче шаркнув [Левко] пилкою по темному плетиві кори (Стельмах, І, 1962, 73).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шаркнути — ША́РКНУТИ, ну, неш, док., чим, по чому і без дод. Однокр. до ша́ркати. Ніхто й ногою не шаркнув (Л. Юхвід); Гість розпрощався з дуже делікатними поклонами, шаркнув дрібненькими ніжками перед Лекерією Петрівною, неначе перед молоденькою панною (І. Словник української мови у 20 томах
- шаркнути — ша́ркнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- шаркнути — -ну, -неш, док., чим, по чому і без додатка. Однокр. до шаркати. || Різнути чимсь по комусь, чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шаркнути — РІ́ЗАТИ (чимсь гострим розділяти що-небудь на частини, подрібнювати тощо), НАРІЗА́ТИ (НАРІ́ЗУВАТИ), КРА́ЯТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ), КРЕ́МСАТИ розм., КАРБУВА́ТИ заст.; БАТУВА́ТИ розм. (великими шматками); ЧИ́КАТИ розм., ЧИКРИ́ЖИТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
- шаркнути — Шаркнути, -ну, -неш гл. Провести по косѣ лопаткой. О. 1861. X. 33. Шаркне по косі разів зо два лопаткою і пішов косить. Греб. 401. Словник української мови Грінченка