1. Словник української мови в 11 томах

шарф

ШАРФ, а, ч.

1. Зіткана чи зв’язана річ верхнього одягу у вигляді довгої смуги, якою кутають шию, накривають голову або плечі.

Почала [баронеса] скидати ротонду, шапочку і незчисленні хустки, хусточки, шарфи, шарфики, кидаючи те все безуважно на руки Софії (Л. Укр., III, 1952, 541);

Шия обмотана теплим шарфом (Коз., Вибр., 1947, 9);

Гнат, не кваплячись, зняв теплий смугастий шарф, роздяг пальто й сів на диван, чекаючи черги (Чорн., Потік.., 1956, 220);

Прозорі костюми, серпанкові шарфи, а також легкість рухів виконавиць справляють враження, ніби феї не танцюють, а літають (Мист., 2, 1967, 38).

2. заст. Кольоровий пояс або пов’язка через плече, що були розпізнавальним знаком генеральського та офіцерського звання в дореволюційній армії.

Капітан переступив поріг.. Оглянув себе у великому венеційському дзеркалі при вході. Двобортний мундир обер-офіцера, оперезаний срібним форменим шарфом, штани з лампасами, кручені еполети, трикутний капелюх з чорним плюмажем (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шарф — (смуга тканини, якою огортають шию) шалик, кашне. Словник синонімів Полюги
  2. шарф — [шарф] -фу, м. (на) -ф'і, мн. шарфие/ шарфи, шарф'іy два шарфие Орфоепічний словник української мови
  3. шарф — Шаля, завитка, див. одіяння Словник чужослів Павло Штепа
  4. шарф — (нім. Scharf — гострий, різкий) — органний регістр з родини мікстур з труб вузької мензури. Під час натискання клавіш звучать чотири (в окремих конструкціях — 8) труби, які утворюють обертони до основного звуку. Словник-довідник музичних термінів
  5. шарф — ШАРФ, а, ч. 1. Зіткана чи зв'язана річ верхнього одягу у вигляді довгої смуги, якою кутають шию, накривають голову або плечі. Почала [баронеса] скидати ротонду, шапочку і незчисленні хустки, хусточки, шарфи, шарфики... Словник української мови у 20 томах
  6. шарф — шарф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. шарф — I -а, ч. 1》 Зіткана чи сплетена річ верхнього одягу у вигляді довгої смуги, якою кутають шию, накривають голову або плечі. 2》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. шарф — ШАРФ (частина верхнього одягу), ША́ЛИК розм.; КАШНЕ́ (для кутання шиї). На вішалці самотньо висів забутий дитячий шарф (О. Донченко); Мати зав'язувала (батькові) шалик довкола шиї (С. Словник синонімів української мови