1. Словник української мови в 11 томах

шаріат

ШАРІА́Т, у, ч. У мусульман — система норм феодального права, а також релігійно-обрядових постанов і правил, що мають силу закону.

— Ішанам з обителі нічого іншого не лишається, як шаріатом обгрунтувати ваше право на голодностепську землю й на воду з Кзил-Су (Ле, Міжгір’я, 1953, 375);

Безпросвітне життя, беззаперечне підкорення диким законам шаріату — така була доля таджички. Вона була безсловесною рабинею, її могли купити і продати (Ком. Укр., 2, 1966, 76).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шаріат — У. Сукупність правничих і релігійних норм, які ґрунтуються на Корані; мусульманське право. Літературне слововживання
  2. шаріат — рос. шариат система норм мусульманського права, а також релігійно-обрядових настанов і правил, що мають силу закону для мусульман. Eкономічна енциклопедія
  3. шаріат — ШАРІА́Т, у, ч. У мусульман – система норм феодального права, які ґрунтуються на Корані, а також релігійно-обрядових постанов і правил, що мають силу закону. Словник української мови у 20 томах
  4. шаріат — шаріа́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. шаріат — -у, ч. У мусульман – система норм феодального права, а також релігійно-обрядових настанов і правил, що мають силу закону. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шаріат — шаріа́т (від араб. шаріа – належний шлях) система норм мусульманського феодального права, а також релігійно-обрядових настанов і правил, що мають силу закону для мусульман. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. шаріат — Мусульманське релігійне право, яке міститься в Корані; обов'язкове для усіх віруючих, які визнають іслам (право ісламу). Універсальний словник-енциклопедія