шафка
ША́ФКА, и, ж. Зменш. до ша́фа.
Експедиторка почала перебирати листи в шафці (Фр., III, 1950, 103);
Почувши дзвін рейки, Олена відклала шитво, підійшла до посудної шафки, виймає тарілки, накриває на стіл (Головко, І, 1957, 442);
Зберігати різці треба в інструментальній шафці, де в кожному відділенні повинен знаходитись певний інструмент. Це допоможе в разі потреби швидко знайти його (Різальні інстр.., 1955, 101).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шафка — [шафка] -фкие, д. і м. -фц'і, р. мн. -фок Орфоепічний словник української мови
- шафка — ША́ФКА, и, ж. Зменш. до ша́фа. Експедиторка почала перебирати листи в шафці (І. Франко); Почувши дзвін рейки, Олена відклала шитво, підійшла до посудної шафки, виймає тарілки, накриває на стіл (А. Словник української мови у 20 томах
- шафка — ша́фка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- шафка — -и, ж. Зменш. до шафа. Великий тлумачний словник сучасної мови