1. Словник української мови в 11 томах

шашіль

ША́ШІЛЬ, шеля, ч. і розм. шелі, ж. Коричневий жук завдовжки 2-3 мм, личинки якого, розвиваючись перев. у мертвій деревині (меблях, будівлях тощо) чи борошні, точать їх.

Так гниє деревина на корені: уже й віти її посохли, і середина випала, а вона все стоїть; вітер-негода обносе сухе гілля, а зсередини шашіль виточує гниле суччя (Мирний, III, 1954, 23);

Єдине, що прикрашало цей сточений шашелем будинок, була довга алея бузку (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 134);

З комірних шкідників найбільш поширені у Кримській області комірний і рисовий довгоносики.., маврітанська комашка, хлібний шашіль, огнівки, молі, кліщі тощо (Колг. Укр., 6, 1958, 20);

// перен. Те, що руйнує щось, мучить когось, викликає сумніви і т. ін.

— Гляну на людей — ні, не наші люди — і знов тая шашіль у серці ворушиться… (Коцюб., І, 1955, 141);

Лист був від Аарона Мокрого. Той злякався братової могутності, шашіль заздрощів точив йому душу (Загреб., Диво, 1968, 266);

Одарка не зважилася заводити суперечок, і Микита ще довгий час не знав, що шашіль уже точить підвалину його оселі (Л. Янов., І, 1959, 308).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шашіль — див. шкідник. Словник синонімів Караванського
  2. шашіль — [шаш'іл'] -шеил'а, ор. -шеилеим, м. (на) -шеил'і/-шеилеив'і Орфоепічний словник української мови
  3. шашіль — ША́ШІЛЬ, ША́ШЕЛЬ, шеля, ч. і розм. шелі, ж. Коричневий жук завдовжки 2–3 мм, личинки якого, розвиваючись перев. у мертвій деревині (меблях, будівлях тощо) чи борошні, точать їх. Словник української мови у 20 томах
  4. шашіль — ша́шіль 1 іменник чоловічого роду, істота ша́шіль 2 іменник жіночого роду, істота розм. у жіночому роді Орфографічний словник української мови
  5. шашіль — -шеля, ч. і розм. -шелі, ж. Коричневий жук завдовжки 2-3 мм, личинки якого, розвиваючись перев. у мертвій деревині (меблях, будівлях тощо) чи борошні, точать їх. || перен. Те, що руйнує щось, мучить когось, викликає сумніви тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шашіль — ша́шіль то́чить. 1. кого і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, мучиться, хвилюється від чогось. (Петро (сам):) Вони зовсім налягли, пригнітили, а та шашіль не перестає точити, не дає спокою, одно нашіптує та допитується: хіба це життя?... Фразеологічний словник української мови
  7. шашіль — ША́ШІЛЬ (жук, який точить деревину, борошно тощо), ЧЕРВОТО́КА, ТОЧИ́ЛЬНИК. В душі.. якесь неспокійне відчуття точило її, як точить деревину шашіль (А. Шиян); Мебльовий точильник. Словник синонімів української мови
  8. шашіль — Ша́шель, -шля (ч. р.) і ша́шіль, -шелі, -шелі, -шіллю (ж. р.); ша́шлі, -шлів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)