1. Словник української мови в 11 томах

швабський

ШВА́БСЬКИЙ, а, е. Прикм. до шва́би і Швабія.

— Ох, поет я бідний, швабський! На чужині мушу з туги Пропадать (Л. Укр., IV, 1954, 184);

Випало знову пройти немало Швабських, і польських, і рідних рік (Мал., Звенигора, 1959, 129);

І по ньому з піснею живою Молодь всього світу перейшла. Поле жнив, широке поле бою, Де зотліла бронзова стріла, Гострий спис, насічений хрестами Чорнового швабського лиття (Воронько, Три покоління, 1950, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. швабський — Німецький [I] Словник з творів Івана Франка
  2. швабський — ШВА́БСЬКИЙ, а, е. Прикм. до шва́би́ і Швабія. – Ох, поет я бідний, швабський! На чужині мушу з туги Пропадать (Леся Українка); Випало знову пройти немало Швабських, і польських, і рідних рік (А. Словник української мови у 20 томах
  3. швабський — шва́бський прикметник Орфографічний словник української мови
  4. швабський — -а, -е. Прикм. до шваби і Швабія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. швабський — Швабський, -а, -е Нѣмецкій. Колисочка швабська. Макс. Швабське полотно. Сим. 133. Скидай, Морозенку, все швабську сорочку. Грин. III. 588. Словник української мови Грінченка