швагер

ШВА́ГЕР, гра і рідко гера, ч., діал.

1. Шурин.

Оженився Клин, мов на лотереї виграв: тесть зі швагром помогли пошити хату (Ков., Тв., 1958, 38).

2. Сестрин чоловік; зять.

Я тепер не стільки музикою, скільки літературою займаюся, тільки вже мені тепер ніяк про неї писати, бо я вже і так багато незаслужених компліментів дістала від Ліди та від швагра (Л. Укр., V, 1956, 72);

Тепер Славко відітхнув легше. Менше з тим, як він викрутиться перед швагром і сестрою, досить того, що спасся перед родичами (Март., Тв., 1954, 390).

3. Дівер.

— Ой, це ти, Якове? — молодиця схоплюється на міцні ноги, дівочим помахом голови закидає на спину розплетене сяйво коси і розгублено дивиться на швагера великими-великими очима, з яких ще не зійшов сон.— Спи, спи, Дарино,— рухом руки заспокоює братову (Стельмах, І, 1962, 488).