шварготіти

ШВАРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм.

1. Говорити швидко й нерозбірливо (перев. іноземною мовою).

— Тут заїжджав до директора наш пан, та як почали шварготіти, та як почали кричати (Н.-Лев., III, 1956, 250);

// Видавати гучні й часті звуки.

Попід гребелькою тече річечка. Зверху її вкрила ряска. Не скобоче дика качка, не.. шварготять болотяні жаби (Літ. Укр., 23.ХІ 1962, 4).

2. Шуміти, шелестіти, човгаючи по чому-небудь.