1. Словник української мови в 11 томах

швидчій

ШВИДЧІ́Й, присл., діал. Швидше.

— Пустіть, швидчій пустіть!.. —Пан на весь рот гукнув Та й з хати сам умкнув (Г.-Арт., Байки.., 1958, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. швидчій — ШВИДЧІ́Й, присл., діал. Швидше. – Пустіть, швидчій пустіть!.. – Пан на весь рот гукнув Та й з хати сам умкнув (П. Гулак-Артемовський). Словник української мови у 20 томах
  2. швидчій — присл., діал. Швидше. Великий тлумачний словник сучасної мови