швора
ШВО́РА, и, ж.
1. Ремінь, пасок для собак.
За лаштунками чутно голос сотника: — Хведоре! нехай коней сідлають та щоб гончих і хортів на швори позбирали! (Стор., І, 1957,290);
// Кілька хортів, прив’язаних до такого ременя, паска.
У цій тиші десь почулось гавкання собак, потім на греблі показалася швора сухоребрих хортів, за якою плентався рудий чолов’яга (Панч, Гомон. Україна, 1954, 23).
2. діал. Те саме, що шва́ра 1.
— Скидай штельвагу та притримай, щоб не била коней по ногах!.. А цю швору кинь (Ле, Право.., 1957, 22).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- швора — ШВО́РА, и, ж. 1. Ремінь, пасок для собак. За лаштунками чутно голос сотника: – Хведоре! нехай коней сідлають та щоб гончих і хортів на швори позбирали! (О. Стороженко); // Кілька хортів, прив'язаних до такого ременя, паска. Словник української мови у 20 томах
- швора — шво́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- швора — -и, ж. 1》 Ремінь, пасок для собак. || Кілька хортів, прив'язаних до такого ременя, паска. 2》 діал. Те саме, що швара 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- швора — МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв'язування або прив'язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РА діал., ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий); ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев. Словник синонімів української мови