шевчиха
ШЕВЧИ́ХА, и, ж., розм. Жінка шевця.
Загадав швець шевчисі дратовки спрясти (Чуб., V, 1874, 818);
Я була надворі та підмазувала призьбу, коли вгляділа, що до нас йде шевчиха Меланка (Крим., Вибр., 1965, 382).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шевчиха — ШЕВЧИ́ХА, и, ж., розм. Жінка шевця. Загадав швець шевчисі дратовки спрясти (П. Чубинський); Я була надворі та підмазувала призьбу, коли вгляділа, що до нас йде шевчиха Меланка (А. Кримський). Словник української мови у 20 томах
- шевчиха — шевчи́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- шевчиха — -и, ж., розм. Жінка шевця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шевчиха — Шевчиха, -хи ж. Жена сапожника, башмачника. Побила шевця лиха година, шевчиха шевця та й не злюбила. Чуб. V. 818. Словник української мови Грінченка