1. Словник української мови в 11 томах

шелесть

ШЕЛЕ́СТЬ, виг.

1. Уживається як присудок за знач. шеле́снути.

Поза кущем щось шелесть, шелесть! (Номис, 1864, № 4356);

Іде Денис по полю переваги-ваги, голова як приліплена, очі в щілинках, рушниця десь аж за плечима теліпається. Раптом — шелесть що-небудь (Тют., Вир, 1964, 240).

2. розм. Те саме, що шасть.

Подякував [сирота] за хліб і сіль І за науку добрим людям Та до вдовівни навпростець Шелесть за рушниками! (Шевч., II, 1963, 269);

[Кіндрат Антонович:] А я, здуру, шелесть за рушниками. І вхопив приданого, в обидві жмені вхопив!.. (Кроп., II, 1958, 300).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шелесть — див. шасть Словник синонімів Вусика
  2. шелесть — ШЕЛЕ́СТЬ, виг. 1. Уживається як присудок за знач. шеле́снути. Поза кущем щось шелесть, шелесть! (Номис); Іде Денис по полю переваги-ваги, голова як приліплена, очі в щілинках, рушниця десь аж за плечима теліпається. Словник української мови у 20 томах
  3. шелесть — шеле́сть вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. шелесть — виг. 1》 Уживається як присудок за знач. шелеснути. 2》 розм. Те саме, що шасть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шелесть — Шеле́сть, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. шелесть — Шелесть меж., выражающее шелесть, шумъ, внезапное появленіе. По-за кущем шось шелесть, шелесть. Ном. № 4356. Та до вдовівни навпростець шелесть за рушниками. Шевч. 588. Як єсть, то шелесть, а як скупо, терпи губо. Ном. № 10830. Словник української мови Грінченка